Слово про велетня борщівника Сосновського

Якщо їхати дорогою до Карпат, то обабіч доріг, на берегах річок і на полях можна побачити рослину-велетня, про яку донедавна мало хто знав, особливо з числа мешканців міст. Дрогобицький район, Самбірський, Старо-Самбірський – борщівник Сосновського впевнено захоплює нові території. Однак ситуацію, як бачимо, ніхто виправляти не збирається; влада ігнорує всі сигнали тривоги. Тому сьогодні детальніше про особливості цієї рослини розповідає завідувач сектору землеробства Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН, кандидат сільськогосподарських наук Степан Бегей.

       Борщівник Сосновського (Heracleum Sosnowskyi Manden) – багаторічна рослина із родини селерових (зонтичних). Походить він з центральних і східних районів субальпійського поясу Кавказьких гір. Назву роду, який  нараховує біля 70 видів борщівника, дано в честь міфічного героя  Геракла. Видову назву дав грузинський ботанік І.П.Манденова  в честь  відомого  дослідника рослинного світу  Кавказу  професора Д.І.Сосновського.

     Як нову цінну кормову і силосну культуру його було завезено в Львівську область в середині 70-х років ХХ століття. Урожайність зеленої маси становить 500-1000 ц/га, причому  високу  продуктивність зберігає на протязі 5-7 років. В 100 кг силосу міститься 15-17 к.од., а на 1 к. од. припадає 93-97 г перетравного  протеїну. Проте з часом він як культура не набув поширення і залишений без нагляду  проявив  себе як небезпечний бур’ян. Небезпечним  борщівник Сосновського є через високий вміст фурокумаринів, які при попаданні разом з соком рослини на шкіру  людини викликають  дерматити (опіки), особливо при попаданні на місце опіку сонячних променів. Поражена  ділянка  шкіри  важко гоїться, можливе  загострення інших шкіряних захворювань. Слід відмітити, що більш виражена  дія  фурокумаринів  відмічена у світловолосих людей. Загальні засоби безпеки при косінні – робота в захисному одязі,  при попаданні соку на шкіру – добре  промити водою і не допускати  попадання  сонячного  світла на ділянку  шкіри, на яку потрапив сік на протязі не менше двох діб.

     Цикл  розвитку борщівника  – від 2 до 7-8 років. Це пов’язано з тим, що він як монокарпічна  рослина, зацвітає раз  в житті, дає  насіння  і відмирає. В зріджених посівах він зацвітає на 2-4 рік, в  загущених – пізніше. Насінна продуктивність висока. Одна  рослина може давати  до 70 тис. насінин! Маса 1000 н. – 15-17 грам. Розмножується  борщівник, в основному, насінням, яке проростає тільки після стратифікації, тобто періоду, який необхідний для дозрівання насіння при знижених температурах. Період  проростання  насіння  дуже розтягнутий  і може  продовжуватися 2-5 місяців і більше. Як багаторічна рослина борщівник Сосновського в  перший рік життя  утворює тільки прикореневу розетку, погано  переносить затінення. Коренева система – стрижнева і знаходиться в перший рік життя, в основному, в орному  шарі грунту. На другий рік основний корінь  заглиблюється  до 70-100 см, а стебло може  досягти  висоти  до 4 м . В наступні  роки  зразу  після сходу  снігу  він   починає відростати, листки  витримують  приморозки  до –6^оС, а рослини не вимерзають  без снігового покриву до –20-25^оС.

     Оскільки борщівник Сосновського  попав в списки  бур’янів, то необхідно систематично проводити  заходи щодо перешкоджанню його поширення. Так як основними місцями його проростання, в даний час, є  береги потічків, річок, узбіччя  доріг, каналів, деградовані луки, необроблювані сільськогосподарскі угіддя, то необхідно  службам  озеленення, дорожним службам, сільським та селещним  радам  повернутися до доброї старої традиції – підтримувати належний санітарний  стан на територіях, які   їм  належать. В першу чергу – це періодичне підкошування з метою  запобігти обнасіненню і дальшому поширенню не тільки борщівника, а й інших бур’янів, сприятиме не тільки очищенню узбіччя доріг, каналів  та інших угідь від насіння бур’янів, а й  покращенню стану довкілля. В місцях, де є можливість, слід проводити випасання, так як молоде листя борщівника поїдається кіньми, вівцями, коровами. При невеликій кількості рослин борщівника проводять підрізання коренів на глибину 10-12 см і їх викопування, що забезпечує повне знищення рослин.

     На площах, де доступні механізовані  обробітки, проводять загальноприйняті агротехнічні заходи боротьби із стрижнекореневими бур’янами. Стрижнекореневі рослини не мають спеціальних вегетативних органів розмноження, але можуть давати нові пагони від бічних бруньок  нижньої частини стебла, яка втянута  в грунт у результаті  вкорочення  головного кореня. Тому слід проводити оранку плугами  з передплужниками, що забезпечить  підрізання і загортання  цих бур’янів у ґрунт, з послідуючим  висівом  культур  суцільного  посіву з застосуванням ґрунтових гербіцидів.

     Якщо гербіцидами проводять обприскування, то слід  пам’ятати, що  для успішного  знищення  стрижневокореневих багаторічних бур’янів  необхідно при внесенні гербіцидів  враховувати  особливості їх вегетації і проходження фаз розвитку. Навесні, коли рослини лише  розпочинають  вегетацію, вони використовують для  свого  розвитку запаси пластичних речовин з підземних органів, і поки молоді пагони формують листки для  фотосинтезу – вони є лише споживачами пластичних речовин. Тільки коли вже сформується листя  розеток, воно стає постачальником пластичних речовин для інших частин рослин. Якщо обприскати сходи рослин занадто рано, коли розетка ще формується  і основний потік пластичних  речовин прямує з кореня до листя, високого ефекту дії гербіцидів отримати не вдається. Після  відмирання  надземної  частини настає швидке нове відростання рослин, тому що діюча  речовина гербіциду  практично не попадає в підземні органи рослини  і вони не пошкоджується.

     Обприскування рослин на початку формування стебла збігається з початком інтенсивного надходження пластичних речовин від сформованих листків розетки до підземних органів. В  цей час разом з пластичними  речовинами транспортується і діюча речовина гербіциду до бруньок та інших місць локалізації меристеми, яка є найбільш чутлива до гербіцидів.

     Обприскування в фазі початку активних ростових  процесів  та обміну речовин забезпечує відмирання не  лише надземної, а й кореневої системи бур’янів. Запізнення з обприскуванням  рослин  призводить до зниження  ефективності  заходу.

     Отже, основними заходами, спрямованими на покращення  фітосанітарного стану довкілля, є профілактичні: періодичне підкошування узбіч та інших ділянок, які не використовуються, покращення деградованих лук і пасовищ шляхом створення на них продуктивного щільного травостою, який  запобігатиме  проростанню насіння бур’янів, в тому числі  і борщівника Сосновського, а сільгоспугіддя, які не використовуються, слід також залужувати.

     При значному забур’яненні, в тому числі  борщівником, в першу чергу  на угіддях які не використовуються, слід проводити  знищувальні заходи  – агротехнічні з подальшим  вирощуванням культур суцільного посіву з застосуванням гербіцидів, на невеликих  ділянках – фізичні, а при потребі і хімічні методи  боротьби.

Малоймовірно, що одноразове внесення гербіцидів дасть стовідсотковий ефект, адже насіння борщівника Сосновського у ґрунті може зберігати схожість п’ять років. Найпростіший спосіб боротьби з ним – це скошувати, не даючи рослині можливості зацвісти. А тому викорінення цієї агресивної рослини вимагає декілька років нещадної боротьби як на землях Дрогобиччини, так і всієї України.

Доля отця Андрія Бандери

Влітку 1941 року на наш край насувалася коричнева чума, а в цей час червоні «визволителі» вершили свої чорні справи. Готувалися розправи над патріотами України.
Так, 23 травня 1941 року в селі Тростянець, Долинського району Станіславівської області (нині Івано-Франківська) було заарештовано священика Андрія Бандеру разом з доньками Мартою та Оксаною. Всіх відвезли до Долини, але там роз’єднали – отця Андрія відправили до Станіславіва, а потім до Києва, а Марту й Оксану – на каторгу.
Отець Андрій перебував під вартою один місяць і 18 днів та був розстріляний 10 липня 1941 року за вироком військового трибуналу Київського округу. До тепер не відомо де він похований, його могила – свята українська земля.
Ось таке справжнє обличчя влади та її «правосуддя». Скільки ні в чому не винних людей було знищено без суду і слідства! Сталінська машина репресій не знала спочинку ні вдень, а ні вночі, вона перемелювала у свої жорнах долі юнаків і дівчат, малих дітей, їх бабусь і дідусів. А найбільше дісталося від осатанілих нелюдів українській інтелігенції, яку перед війною практично винищили.
У долі родини Бандер, як у краплині роси відобразилася доля українського народу, гнобленого й каліченого беззаконням, що його творили сталінсько-беріївські посіпаки в нашому краї. Але народ не визнав окупантів, не скорився їм. Усі діти о. Андрія стали на боротьбу за самосійну, соборну Україну. На підставі статті 1 Закону УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 року о. Андрія реабілітовано (додається копія).
73 роки тому обірвалося життя о. Андрія – людини чесної, інтелігентної, мужньої, який нікому не робив зла, а ніс любов і злагоду. Нехай полине до неба щира молитва з усіх церков за родину Бандер, борців за волю України.
Андрій Бандера, батько Провідника української нації Степана Бандери, народився 11 грудня 1882 року в місті Стрий. Закінчив стрийську гімназію, а потім богословський факультет Львівського університету. По завершенню студій одружився з Мирославою Глодзінською.
У родині Бандер побожність і любов до України були понад усе. 1919 року, посол Української Національної ради ЗУНР від Калуського повіту, а потім військовий капелан УГА, сповідаючи хворих на тиф, захворів і сам.
Повернувшись після хвороби додому, о. Андрій привіз синьо-жовтий прапор, який зараз зберігається в музеї Степана Бандери в Старому Угринові.
Діти о. Андрія та Мирослави Бандер:
Марта (1907-1982) – померла в Красноярському краї, прах перевезено на Україну, поховано в Старому Угринові;
Степан (1909-1959) – загинув від рук більшовицького агента Богдана Сташинського в Мюнхені;
Олександр (1911-1942) – загинув в концтаборі Освенцім;
Володимира (1913-2001) – відбувала заслання в Красноярському краї, померла в Стрию, де й похована;
Василь (1915-1942) – загинув в концтаборі Освенцім;
Оксана (1917-2008) – проживала в Стрию, похована в Старому Угринові біля сестри Марти;
Богдан (1919-1941) – пішов з похідними групами ОУН на схід України, загинув.
Але ми мусимо пам’ятати, що боротьба люта і довга, що ворог безпощадний і дужий. Ніч була довга, але ранок наблизився і ми хочемо, щоб проміння свободи заблищало. Ми небайдужі, яку Україну залишимо прийдешнім поколінням. Нам немає на кого надіятися, а пам'ять про вас живе, герої. Ваші могили для нас є тим дзвоном, що живих кличе і не дає зупинитися, не дає заснути.

Я бачу вас, святі могили,

Без написів, імен, хрестів.

Лиш квіти у степах вас вкрили,

Під тихий, тихий плач дощів.

Хто в них? Чиї тіла гарячі?

Хто лицарів назве борців,

Хто втрати нації оплаче,

Коли поховано борців?

P.S. Автор статті, опікунка сестер Степана Бандери Володимири та Оксани, Анна Рудник звернулася до членів Українського товариства «Меморіал» з прохання віднайти місце поховання о. Андрія Бандери. Згодом на її адресу надійшов лист від Миколи Лисенка, активного громадського діяча, одного з фундаторів товариства «Меморіал», який є головою проводу товариства «Меморіал Київщини», він понад десять років присвятив вивченню Биківської трагедії, внаслідок чого було розкрито правду про Биківню та стала можливою поява книжка «Биківня: злочин без каяття». Так де похований о. Андрій Бандера? За дослідженнями активних членів Українського товариства «Меморіал» Миколи Роженка та Андрія Амонса його тіло зарито в Биківнянському лісі у червні 1941 року.

Анна Рудник

Запрошуємо на культурно-мистецькі заходи «Величні постаті України – від Кобзаря до Каменяра»

8 червня, в день величного християнського свята Святої Трійці, в селі Нагуєвичі, відбудуться урочисті культурно-мистецькі заходи «Величні постаті України – від Кобзаря до Каменяра», за участі відомих культурних та громадських діячів України, знаних науковців та академіків, талановитих майстрів мистецтв.
У програмі свята Літургія в церкві Святого Миколая та панахида на могилах батьків Івана Франка, молебень біля каплички на території історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» та виступ на літній сцені знаменитого Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Григорія Верьовки.

У Дрогобичі стартував VI міжнародний фестиваль Бруно Шульца

Сьогодні, 26 травня, у Дрогобичі стартував шостий міжнародний фестиваль Бруно Шульца, урочисте відкриття якого відбулося в Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі імені Юрія Дрогобича.
Керівник Полоністичного науково-інформаційного центру ім. І. Менька, директор Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі Віра Меньок, яка була ведучою на урочистому відкритті фестивалю, запросила шановних гостей до вітальних промов. Так зі словами вдячності до організаторів звернувся Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Генрик Літвін, який подякував за запрошення і висловив сподівання, що такі культурно-мистецькі заходи сприятимуть плідній співпраці між Україною і Польщею.
Також учасників та гостей VI міжнародний фестиваль Бруно Шульца привітали ректор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка Надія Скотна, в.о. міського голови міста Дрогобича Роман Курчик, художній директор Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі Ґжеґож Юзефчук, ксьондз-ректор Люблінського католицького університету професор Антоній Дембіцький, директор Польського Інституту Книги Ґжеґож Ґауден, о. Томаш Достатній. Вітальну телеграму від імені голови Львівської державної адміністрації Ірини Сех зачитав директор театру Микола Гнатенко, а від міністра культури України Євгена Нищука -- Президент благодійного фонду «Посвіт» ім.. І. Франка Леся Ратицька.

Позачергові вибори Президента в Дрогобичі

25 травня 2014 року в Україні вибирають Президента. Усі виборчі дільниці на 127-му виборчому окрузі відкрились вчасно. Майже на кожній дільниці члени виборчих комісій прочитали молитву, рівно о 8 ранку заспівали гімн України та розпочали роботу.
Люди, в основному, приходили ближче до обідньої пори, після Служби Божої в церквах, цілими сім'ями, разом з дітьми.
Журналісти Дрогобицького інтернет телебачення побували на кількох виборчих дільницях міста і пересвідчилися, що позачергові вибори Президента України в місті Котермака проходять спокійно, у звичному режимі, про що говорили члени дільничних комісій та правоохоронці, які чергують на дільницях. Активність виборців була досить високою і символічно, що тисячним виборцем на одній з дільниць став 85-річний мешканець Дрогобича Остап Куций, який хоче, щоб його внуки і правнуки жили в мирній та процвітаючій Україні.
Порушень у ході голосування на дільничних виборчих комісіях Дрогобиччини не зафіксовано, про це інформували офіційні спостерігачі. Пропонуємо Вашій увазі репортаж з дільниць, які розміщувались в приміщеннях Дрогобицького коледжу нафти і газу та Дрогобицького музичного училища.

В Дрогобичі провалився дах шпихліру

В Дрогобичі знаходиться унікальна та рідкісна господарська споруда, подібній якій, що збереглися до наших днів, в Україні дуже мало -- це шпихлір-житниця, збудована в 1778 році. За кошти обласного бюджету в 2005-2006 році були розпочаті роботи з її реконструкції, але за цікавих обставин вдалося замінити лише половину даху, інша її частина в липні 2012 році після зливи з градом була зруйнована. І ось цими днями ніби то «новий» дах провалився. Небайдужі мешканці Дрогобича звернулися до нас розібратися в цій ситуації, тому журналісти Дрогобицького Інтернет телебачення оглянули дану пам'ятку архітектури та попросили прокоментувати дані обставини директора музею «Дрогобиччина» Аллу Гладун.

Бойовий Гопак в Бориславі

В четвер, 1 травня, відбувся закритий районний чемпіонат з Бойового Гопака присвячений пам'яті Небесної Сотні, участь в якому взяли 38 учасників. Змагання пройшли в спортивному залі загальноосвітньої школи №5 міста Борислава. Традиційно вони розпочалися з молитви та виконання козацької пісні.
Знаковим, що на цих змаганнях був присутній засновник стилю, Верховний Учитель Бойового Гопака, Президент Міжнародної Федерації Бойового Гопака Володимир Пилат, який поділився своїми враженнями з журналістами Дрогобицького Інтернет телебачення та Бориславського телебачення.