Доля отця Андрія Бандери

Влітку 1941 року на наш край насувалася коричнева чума, а в цей час червоні «визволителі» вершили свої чорні справи. Готувалися розправи над патріотами України.
Так, 23 травня 1941 року в селі Тростянець, Долинського району Станіславівської області (нині Івано-Франківська) було заарештовано священика Андрія Бандеру разом з доньками Мартою та Оксаною. Всіх відвезли до Долини, але там роз’єднали – отця Андрія відправили до Станіславіва, а потім до Києва, а Марту й Оксану – на каторгу.
Отець Андрій перебував під вартою один місяць і 18 днів та був розстріляний 10 липня 1941 року за вироком військового трибуналу Київського округу. До тепер не відомо де він похований, його могила – свята українська земля.
Ось таке справжнє обличчя влади та її «правосуддя». Скільки ні в чому не винних людей було знищено без суду і слідства! Сталінська машина репресій не знала спочинку ні вдень, а ні вночі, вона перемелювала у свої жорнах долі юнаків і дівчат, малих дітей, їх бабусь і дідусів. А найбільше дісталося від осатанілих нелюдів українській інтелігенції, яку перед війною практично винищили.
У долі родини Бандер, як у краплині роси відобразилася доля українського народу, гнобленого й каліченого беззаконням, що його творили сталінсько-беріївські посіпаки в нашому краї. Але народ не визнав окупантів, не скорився їм. Усі діти о. Андрія стали на боротьбу за самосійну, соборну Україну. На підставі статті 1 Закону УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 року о. Андрія реабілітовано (додається копія).
73 роки тому обірвалося життя о. Андрія – людини чесної, інтелігентної, мужньої, який нікому не робив зла, а ніс любов і злагоду. Нехай полине до неба щира молитва з усіх церков за родину Бандер, борців за волю України.
Андрій Бандера, батько Провідника української нації Степана Бандери, народився 11 грудня 1882 року в місті Стрий. Закінчив стрийську гімназію, а потім богословський факультет Львівського університету. По завершенню студій одружився з Мирославою Глодзінською.
У родині Бандер побожність і любов до України були понад усе. 1919 року, посол Української Національної ради ЗУНР від Калуського повіту, а потім військовий капелан УГА, сповідаючи хворих на тиф, захворів і сам.
Повернувшись після хвороби додому, о. Андрій привіз синьо-жовтий прапор, який зараз зберігається в музеї Степана Бандери в Старому Угринові.
Діти о. Андрія та Мирослави Бандер:
Марта (1907-1982) – померла в Красноярському краї, прах перевезено на Україну, поховано в Старому Угринові;
Степан (1909-1959) – загинув від рук більшовицького агента Богдана Сташинського в Мюнхені;
Олександр (1911-1942) – загинув в концтаборі Освенцім;
Володимира (1913-2001) – відбувала заслання в Красноярському краї, померла в Стрию, де й похована;
Василь (1915-1942) – загинув в концтаборі Освенцім;
Оксана (1917-2008) – проживала в Стрию, похована в Старому Угринові біля сестри Марти;
Богдан (1919-1941) – пішов з похідними групами ОУН на схід України, загинув.
Але ми мусимо пам’ятати, що боротьба люта і довга, що ворог безпощадний і дужий. Ніч була довга, але ранок наблизився і ми хочемо, щоб проміння свободи заблищало. Ми небайдужі, яку Україну залишимо прийдешнім поколінням. Нам немає на кого надіятися, а пам'ять про вас живе, герої. Ваші могили для нас є тим дзвоном, що живих кличе і не дає зупинитися, не дає заснути.

Я бачу вас, святі могили,

Без написів, імен, хрестів.

Лиш квіти у степах вас вкрили,

Під тихий, тихий плач дощів.

Хто в них? Чиї тіла гарячі?

Хто лицарів назве борців,

Хто втрати нації оплаче,

Коли поховано борців?

P.S. Автор статті, опікунка сестер Степана Бандери Володимири та Оксани, Анна Рудник звернулася до членів Українського товариства «Меморіал» з прохання віднайти місце поховання о. Андрія Бандери. Згодом на її адресу надійшов лист від Миколи Лисенка, активного громадського діяча, одного з фундаторів товариства «Меморіал», який є головою проводу товариства «Меморіал Київщини», він понад десять років присвятив вивченню Биківської трагедії, внаслідок чого було розкрито правду про Биківню та стала можливою поява книжка «Биківня: злочин без каяття». Так де похований о. Андрій Бандера? За дослідженнями активних членів Українського товариства «Меморіал» Миколи Роженка та Андрія Амонса його тіло зарито в Биківнянському лісі у червні 1941 року.

Анна Рудник